Українські та єврейські трагедії історії та сучасності: відвертий діалог в Ізраїлі

Міжнародний семінар «Геноцид та воєнні злочини у контексті українсько-єврейської історії та сучасної війни Росії проти України» відкрив нові горизонти розуміння проблем спільної історії українців та євреїв.

Захід відбувся 8-10 грудня 2022 року в ізраїльському місті Нетанія. Цей науково-освітній та дискусійний майданчик успішно діє вже восьмий рік поспіль з ініціативи громадської організації «Ізраїльські Друзі України» та підтримки канадської недержавної організації «Українсько-Єврейська Зустріч» (Ukrainian Jewish Encounter).

«Візитною карткою» цього семінару є відкрите обговорення найважчих і навіть найболючіших тем українсько-єврейської історії — у рамках поважного діалогу, із залученням найкращих фахівців-істориків.

Тема семінару 2022 року була викликана реальністю злочинної війни Росії проти України та її народу. До тієї крові, якою рясно полита земля України в минулі століття, додалися трагедії, спричинені варварською агресією Росії.

Тому ізраїльські організатори вирішили, що не можна вести відсторонену та суто академічну розмову з проблем українсько-єврейської спадщини, не враховуючи тих страшних фактів, які увірвалися в новітню історію зі словами Буча, Ірпінь, Бородянка, Ізюм та багатьма іншими.

Гостями та спікерами семінару стали:

Проф. Олександр Зайцев (Український Католицький Університет, м. Львів).
д-р Дар'я Маттінглі (Кембриджський Університет, Великобританія).
д-р Артем Харченко (НТУ «Харківський Політехнічний інститут»).
Проф. Вольф Москович (Єврейський Університет в Єрусалимі та член Ради директорів UJE).
д-р Алла Марченко (постдокторант, Єврейський Університет в Єрусалимі).
Шимон Бріман (історик та журналіст, Ізраїль).

Артем Харченко відкрив семінар розповіддю про те, яка дискусія про геноцид відбувається зараз в українському суспільстві та в академічному середовищі.

Звучать різні голоси у пошуках визначення війни Росії проти України. Основні суперечки фахівців точаться навколо питання: чи підпадають дії, вчинені російською армією проти народу України під визначення геноциду, прийняте ООН? Чи, на думку інших, ці дії можна характеризувати лише як військові злочини, а також порушення норм і звичаїв війни?

д-р Артем Харченко

Проф. Вольф Москович розповів про те, як ізраїльтяни сприймають Голодомор та інші трагічні події спільної історії українців та євреїв. Вчений назвав революційною зміною готовність влади столиці Ізраїлю встановити у 2023 році в Єрусалимі пам'ятник жертвам Голодомору.

Проф. Вольф Москович

Крім того, Вольф Москович поділився своїми побоюваннями про те, що можлива некритична публікація українського перекладу книги про Голодомор, виданої наприкінці 1930-х років відомством пропаганди Геббельса, може викликати антисемітську хвилю в Україні, а також зіграти на руку російським пропагандистам в очорненні України в очах Заходу.

Докладною та фундаментальною була лекція проф. Олександра Зайцева «Євреї в українському націоналістичному дискурсі 1920-1930-х років: Як дискурсивна агресія передувала фізичному насильству часів війни». Львівський історик представив широку палітру думок різних ідеологів та активістів націоналістичного руху у міжвоєнний період. Зайцев показав розвиток та посилення антисемітського елемента з наближенням Другої Світової війни, вплив ідеології німецького нацизму на радикалізацію ставлення до євреїв у середовищі ОУН.

Продовженням теми став виступ проф. Зайцева на тему «Українські націоналісти і Голокост: правда і вигадки». Вчений розділив інформацію щодо участі обох течій ОУН у геноциді євреїв на три категорії: 1) точно підтверджені факти; 2) факти, що викликають дискусії та потребують нових доказів; 3) сфальсифіковані відомості. Наприклад, до другої категорії Зайцев відніс затвердження низки істориків про співучасть активістів ОУН та солдатів батальйону «Нахтігаль» у Львівському погромі влітку 1941 року.

Проф. Олександр Зайцев

Британська дослідниця Голодомору Дар'я Маттінглі розповіла про окремі долі євреїв на тлі Голодомору — як серед виконавців, так і серед жертв цієї трагедії. Як приклад багатовимірності всієї картини тих страшних подій, Маттінглі навела випадок навесні 1933 року, коли євреї з голодуючих містечок України збиралися на залізничних станціях в очікуванні дозволу на виїзд до Біробіджану, але радянська влада — в особі чиновників єврейського походження, — не дала їм таких дозволів залишити Україну; в результаті ці євреї страждали від голоду та пограбувань прямо на станціях.

д-р Дар'я Маттінглі

Дар'я Маттінглі провела паралелі між вилученнями українського зерна в 1930-х роках та використанням Москвою зернової проблеми, включаючи загрозу світового голоду, як частини сучасної війни РФ проти України.

Зазначимо, що і Артем Харченко у своїй лекції про викрадення та депортації дітей вказав на схожість методів, що застосовувалися комуністичною владою СРСР у період Голодомору, та операціями з вивезення українських дітей до Росії, що застосовуються путінським режимом у ході сучасної війни.

Автор цих рядків постарався розкрити багатогранну трагедію Проскурівського погрому 15 лютого 1919 року. За масштабами та методами холоднокровного та цілеспрямованого масового вбивства мирного населення військовим підрозділом петлюрівської Директорії УНР (1600 убитих євреїв за 3,5 години різанини) цю подію можна порівнювати з періодом Голокосту.

Мені було важливо наголосити в рамках виступу, що у тих жахливих подіях були і українські виконавці різанини, і українські праведники, частина яких віддала своє життя для порятунку єврейських сусідів у страшний день погрому. Цікаво, що вихідці з міста Хмельницький (раніше Проскуров), які були присутні в залі, зазначили, що в громадському просторі їхнього міста тема погрому перебуває в стані замовчування чи небажання пам'ятати про «неприємне».

Торкаючись сучасності, я назвав другу лекцію так: «Від «Господь карає нащадків лиходіїв» до «Моральний обов'язок — допомагати українцям»: юдаїзм та ізраїльське суспільство у пошуках «єврейської відповіді» на трагедію українського народу під час війни 2022 року».

Цей виступ я проілюстрував відеопоказами висловлювань різних рабинів та громадських діячів Ізраїлю — щоб показати, які антиукраїнські стереотипи висловлювалися іноді в ізраїльському суспільстві, і як змінювалося до позитивного ставлення ізраїльтян до України та українців у ході війни.

Шимон Бріман

Алла Марченко розповіла на прикладі Умані про те, як по-різному українці та євреї зберігають пам'ять про масові трагедії минулого на тлі сучасної війни. Українська вчена наголосила, що ті історичні персонажі, які є найвідомішими для місцевих українців (Гонта та Залізняк), вони є символами найбільших історичних трагедій для євреїв-прочан.

Своєрідним сеансом групової терапії став для учасників форуму к